Святе Письмо з розважанням на 1 червня / УГКЦ

Греко-католицький календар

Св. свящмуч. Патрикія, єп. Пруського, і тих, що з ним.

Діяння святих апостолів 12, 25 -13, 12.

25. Варнава й Савло, закінчивши слу­жіння, повернулися в Єрусалим, взявши Йоана, якого прозвали Марком.

1. В Антіохійській Церкві були де­які пророки й учителі: Вар­­нава, Симон, прозваний Ніге­ром, Луцій киринеєць, Манаїл, ви­хований разом з тетрархом Іродом, і Савло.

2. Як служили вони Господеві й пос­тили, Святий Дух сказав: Від­ді­літь Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.

3. Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді від­пустили.

4. Вони були послані Святим Ду­хом і пішли до Селевкії, а звідти від­пливли до Кіпру.

5. Будучи в Саламіні, звіщали Бо­же Слово в юдейських синагогах. І ма­ли Йоана до послуг.

6. Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка во­рожбита, лжепро­ро­ка, юдея на ім’я Вар-Ісус,

7. який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово.

8. Та проти них виступив Еліма – ворожбит, – так перекладається йо­го ім’я, – намагаючись відвер­нути проконсула від віри.

9. Але Савло, він же Павло, сповнив­шись Духом Святим і поглянувши на нього,

10. сказав: О, сповнений усякого під­ступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги?

11. І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і тем­рява огорнули його, і, ходячи нав­по­мацки, він шукав провідника.

12. Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись вчен­­ню Господа.

Євангеліє від Йоана 8, 51-59.

51. Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!

52. Тоді юдеї сказали Йому :Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авра­ам помер, і пророки, а Ти кажеш: Ко­­­ли хто збереже Моє слово, не скуш­­тує смерті ніколи.

53. Хіба Ти більший від нашого ба­ть­­ка Авраама, який помер? Та й про­роки повмирали. Ким Ти себе са­мого робиш?

54. Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти себе самого, то слава Моя – ніщо. Це Мій Отець Мене про­славляє, – Той, про кого ви ка­­жете: Він – наш Бог;

55. Ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас – неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.

56. Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день – і побачив, і зрадів!

57. На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?

58. Та Ісус їм сказав: Знову й знову за­певняю вас: Перш ніж був Авраам, – Я є!

59. Тоді схопили каміння, щоб кидати на Нього. Ісус же скрився і вий­шов з храму, пройшовши між ни­ми, і попрямував далі.

_________________________________________________________________________________________________

Ми сприймаємо слова Євангелія як авторитет, як правду, яку промовив Господь. Але коли вдуматися, то зміст наведеного твердження все ж викликає подив: як це людина не побачить смерті? Однак про це двічі сказано в цьому уривку Євангелія.

Якраз відсутність страху перед смертю, відвагу бачимо в наших мучеників. В історії християнства завжди були люди, які не боялися смерті, їх не лякали страждання, терпіння, переслідування, вони вміли все це прийняти, як з рук Божих.

Не мати страху перед смертю можемо лише тоді, коли будемо твердо переконані: якщо ми є з Богом, то ніхто від нас Бога не може відібрати. Хто береже слово Боже, хто живе Богом, того ніхто не може знищити, адже Бог перебуває в ньому, а він у Бозі. І земна смерть – це лише перехід у вічність з Богом. Біймося радше гріха, бо то кожен наш гріх веде до смерті, а буття в Господі сповнює нас повнотою життя навіки-віків.

Владика Венедикт ( Алексійчук)

Поділитись в:

Літургійні читання УГКЦСвяте Письмо